«СЮРГЮН» – «Вигнання»

Депортація кримських татар, розпочата 18 травня 1944 року, – один з найбільших злочинів радянського режиму. Понад 20 років в СРСР повністю заперечувався злочинний характер цих дій. Хоча ще 1967 року парламент Радянського Союзу визнав необґрунтованими звинувачення всіх кримських татар у співпраці з німцями, вони до кінця 80-х років минулого століття так і не отримали права повернутися на історичну батьківщину.

Під час вигнання нацистських окупантів з території Кримського півострова 10 травня Л. Берія в листі Сталіну зазначив про «зрадницькі дії кримських татар проти радянського народу» та «небажаність подальшого проживання кримських татар на прикордонній околиці Радянського Союзу». Також в листі була сформульована пропозиція виселити все кримськотатарське населення до Узбекистану.

11 травня 1944 року було прийнято цілком таємну Постанову Державного комітету оборони № 5859сс «Про кримських татар». В ній наводилися попередні претензії до кримськотатарського населення, які стали обґрунтуванням депортації.

Депортація кримськотатарського населення розпочалася о 3 годині ранку 18 травня 1944 року і завершилася, в основному, 20 травня. До операції було залучено 32 тис. співробітників НКВС. Депортованим давалося на збори від кількох хвили до півгодини, дозволялося брати з собою особисті речі, але абсолютна більшість майна залишалася і була конфіскована державою. Зафіксовано численні випадки мародерства. Протягом 2 днів кримських татар звозили машинами до залізничних станцій Бахчисарая, Джанкоя та Сімферополя, звідки ешелонами відправляли на схід.

Під час головної хвилі депортації (18-20 травня) виселено 180 014 осіб, для перевезення яких було використано 67 ешелонів. А загалом до 8 червня разом з болгарами, греками, вірменами та представниками інших народів депортовано майже 200 тисяч осіб. Лише в дорозі за офіційними даними загинуло майже 200 осіб.

Загалом ця акція мала катастрофічні наслідки для кримських татар в місцях заслання. Протягом року до завершення війни від голоду, хвороб та виснаження загинуло понад 30 тис. кримських татар. Не меншої шкоди зазнало господарство Криму, позбавлене досвідчених працівників.

Після депортації радянський режим вдався до нівелювання історичної пам’яті про кримську державність та кримських татар. 25 червня 1946 року Крим був позбавлений статусу автономії та перетворений на звичайну область РРФСР, а протягом наступних двох років понад 80% оригінальної кримської топоніміки було замінено на стандартні радянські назви.

Анексія Криму Російською Федерацією у березні 2014 році актуалізувала проблему боротьби кримських татар за свої права. Окупаційна адміністрація Криму вперше в новітній історії заборонила проведення 18 травня традиційного траурного мітингу в центрі Сімферополя. Лише протягом 2014 року понад 150 кримських татар були піддані «вибірковому правосуддю», 21 зник без відома або був убитий, а Меджліс позбавлений як будинку, так і можливості вести будь-яку діяльність.

Тому вшанування на загальнодержавному рівні пам’яті жертв депортації кримськотатарського народу і демонстрація солідарності в боротьбі за відновлення їхніх прав набуває важливого українського та міжнародного значення.

director
МАКУХА Олексій Миколайович

Директор коледжу

Відмінник освіти України

Звертаюся до тієї категорії школярів, які вже зараз турбуються про своє подальше життя, до тих, хто навчається в 9-х та 11-х класах і визначається з вибором майбутньої професії. Дуже важливо підійти до цього свідомо і зважено. Для цього необхідно черпати інформацію з різних джерел, критично вивчати її, всебічно аналізувати...